Стужук Вікторія, 12 років Енергодарська гімназія №2 Я ніколи не мешкала в Енергодарі постійно, але раніше частенько приїжджала туди з батьками. Це невелике, затишне й дуже красиве місто назавжди залишилося в моєму серці. Для нашої родини воно стало справжнім місцем сили. Особливо я любила гуляти міським парком. У будь-яку пору року він був по-своєму чарівним. Узимку приємно було милуватися засніженими деревами й слухати, як під ногами скрипить пухкий сніг. Навесні крізь зал

Журавель Анастасія, 12 років Енергодарська гімназія №2 У моєму рідному місті Енергодарі було багато щасливих моментів. Для мене це найкраще місто у світі. Там минуло моє дитинство - тепле, світле, безтурботне. Я ходила в улюблений садочок, де були добрі й турботливі вихователі. Я й досі згадую їх із теплом у серці. Парки, розважальні центри, прогулянки з друзями, наше Каховське водосховище, яку здавалося справжнім морем... Усе це було моїм маленьким всесвітом. Потім була шк

Родін Ростислав, 16 років Енергодарська гімназія №4 Як я пам’ятаю цей день? Мабуть, я відчував багато різних емоцій, навіть тих, які раніше мені були невідомі. Мені було 12 років. Зранку, як завжди, батьки пішли на роботу, а ми з братом пішли до школи. Але через пів години брату подзвонила мама і сказала забрати мене і йти додому. Вона сказала, що почалась війна. «Війна?!» — що означало для мене це слово? Та нічого. Війна у ХХІ столітті — яка вона? Але для нас війна