День який змінив моє життя.

Лаврухіна Катерина, 10 років. ЦДЮТ

Колись я жила вдома з мамою, татом та старшим братиком. До початку повномасштабного вторгнення моє життя було сповнене сміхом, радістю, іграми та теплом рідного дому. Я ходила в свій улюблений дитячий садочок де були найкращі вихователі, друзі. Ми співали пісні та вчили віршики, готувалися до свята випускного вечора. Мріяли про перший клас.

А потім все змінилось. Ранок 24 лютого все змінив. Вже через тиждень наше місто опинилось під окупацією. Було страшно, незрозуміло, що відбувається. Батьки намагалися заспокоїти, підтримати та пояснити. Коли було гучно мама казала, що то двері протягом закрило. Ми прожили в окупації п’ять місяців.

Настав день коли батьки прийняли рішення виїжджати з окупованого Енергодару до Запоріжжя. Дорого була довгою, та зайняла чотири доби. Вдень ми чекали в черзі на виїзд а на піч повертались дому і так чотири рази. Було страшно, нас допитувала та перевіряли речі. Коли ми проїхали перший український блокпост та побачили українського військового в формі я подарувала йому малюнок який намалювала в дорозі.

Опинившись в Запоріжжі мій тато не зміг лишитись осторонь та долучився до лав ЗСУ. Я пе хотіла відпускати тата, плакала, мені було страшно. Він пояснив мені, що в важкі часи для каїни потрібно стати на її захист, за ради мене та братика. Я довго не розуміла чому ми не можемо просто повернутися до дому, чому тато не поруч. В школу я в той час не ходила доводилось вчитися вдома самостійно. Мені допомагав старший брат та мама. Щовечора я малювала малюнки для тата , щоб він знав та пам’ятав, що його люблять та чекають. Потім ми разом з мамою та братом шли на пошту та відправляли татові та його побратимам мої малюнки та смаколики.

Зараз я стала дорослішою та розумію рішення батьків поїхати з рідного дому. Зараз я живу в іншому місті, ходжу в школу відвідую улюблені гуртки та маю нових друзів. Вчусь я добре, бо хочу щоб мій тато мною пишався. Я мрію, щоб швидше закінчилась війна і ми знову були вдома під мирним небом, разом. Мрію повернутися в рідний Енергодар та прогулятися улюбленим парком.