День, який змінив усе

Сусєков Михайло, 17 років

Енергодарський багатопрофільний ліцей

Я досі пам’ятаю, як саме почався той день. Я прокинувся вранці. Раніше ніж зазвичай. Займався всіма своїми буденними справами, а десь паралельно з цим чув телевізор на кухні. Я ніколи не цікавився що там передають по новинам, але коли я прийшов снідати - довелося зацікавитись.

Мама щось готувала, тато наче був на роботі. Я не пам’ятаю що саме тоді було на сніданок, але він був неймовірно смачним. Потім мама теж сіла поїсти, а телевізор без упину віщав щось своє.

Я досі не слухав телевізор. Аж раптом фрази почали долинати до мене. “Росія почала наступ з боку … ”, “Ракетний удар влучив по … ”, “ … без світла”. Я знов прокинувся, але в цей раз по-справжньому. Мама продовжувала і слухати новини, і читати їх, і снідати. Я теж почав щось дивитися в інтернеті. Почитав шкільний чат та різні пабліки з новинами.

Потім все було як в тумані. Не тому що я щось забув, а тому що так справді й було. Незрозуміло, занадто повільно та швидко водночас. Наче весь світ почав бігти, та зупинився в один момент.

Я не пішов до ліцею. З класного чату надходили різні повідомлення. Деякі однокласники прийшли, але там нікого не було й їх потім відправили по домівкам.

Аж до самої ночі все так і залишалось. Все ще незрозуміло: повільно та швидко. А потім і наступний день. І ще один після нього. І цілий тиждень таким був.А потім окупація… Виїзд… Свої!!!