«День, який змінив усе»

Кучерява Аріна, 12 років

Дніпровської гімназії № 72

24 лютого 2022 року – день, коли я побачила неймовірну силу нашого народу.

​     Перше, що вразило мене тоді й вражає досі – це сміливість наших людей. Тисячі чоловіків та жінок, які ще вчора працювали вчителями, лікарями чи водіями, того ж дня змінили свій одяг на військову форму.

​    Я пам’ятаю великі черги біля військкоматів. Люди не тікали від небезпеки, а йшли їй назустріч, щоб захистити свої родини та наші домівки. Це справжні супергерої, тільки без плащів, а з великим серцем. Дивлячись на них, я зрозуміла: нашу країну неможливо зламати, бо за неї стоять люди, які люблять свою землю понад усе.

​    Поки воїни тримали фронт, у тилу розгорнулася ще одна битва – битва за допомогу. Здавалося, що волонтерами стали всі навколо. Хтось готував їжу для солдатів. Хтось збирав теплі речі та ліки. Навіть ми, діти, намагалися бути корисними: малювали малюнки для захисників, щоб передати їм частинку свого тепла.

​    Волонтери – це надійний тил. Вони доводили й доводять, що для українців немає нічого неможливого. Потрібна автівка за один день? Вони її знайдуть. Потрібне складне обладнання? Вони зберуть кошти. Ця єдність стала нашою головною зброєю.

​    24 лютого – це Урок на все життя.

​   Цей день навчив мене, що справжня сила – не в зброї, а в людях та їхній здатності допомагати один одному. 

    Сьогодні я точно знаю: поки в нас є такі захисники та такі неймовірні волонтери, у нас є майбутнє. Це день, який приніс багато болю, але він також подарував нам віру в те, що разом ми – непереможна сила.

​   Миру нам усім і вічна вдячність тим, хто береже наше небо!