«День, який змінив усе»

Микита Кацен, 14 років

Приморський ліцей, Одеса

24 лютого назавжди змінило моє життя і моє рідне місто — Енергодар. Того ранку я, як завжди, пішов до школи. Здавалося, що це буде звичайний день, але вже зранку всі тільки й говорили про війну. На уроках ніхто нормально не слухав — усі перешіптувалися, перевіряли телефони. Було якось тривожно і незрозуміло. Нас відпустили раніше, і я пам’ятаю це відчуття — ніби щось починається, але ти ще не розумієш, що саме.

Після уроків я з сестрою пішов до бабусі. У місті вже була пробна тривога, і це звучало дуже страшно. Потім почалася окупація. Стало по-справжньому лячно. На вулицях було багато військових, і місто ніби перестало бути таким, яким я його знав. У магазинах почався дефіцит їжі. Ми з родиною стояли у великих чергах за хлібом і водою. Я пам’ятаю, як нарешті отримав той маленький теплий хлібчик. Я ніс його додому і відкушував по шматочку. Тоді я був по-справжньому щасливий, бо дочекався.

Потім моя сестра виїхала, і мені було дуже сумно. Я сильно за нею сумував. Ми ще два роки жили в окупації, постійно бачили військових, чули страшні новини. Моє дитинство ніби стало іншим. 24 лютого навчило мене цінувати прості речі: мир, родину, звичайний хліб і можливість спокійно ходити до школи. Я дуже хочу, щоб у моєму місті знову було тихо і безпечно.

Микита Кацен, 14 років

Приморський ліцей, Одеса