«День, який змінив усе»

Приймаков Денис, 10 років

Енергодарська гімназія №4

Це мав був  бути особливий день. Коли мене мама збирала до школи на уроки, бо мало бути свято. Зібралися і пішли до школи, хоча новини дуже швидко розліталися. Пішли на уроки як завжди. У класі  панувала тиша, яку час від часу розрізали різкі звуки телефонних дзвінків. Батьки дзвонили дітям, вчителям. Вчителі стояли біля вікон, їхні обличчя були як камінь. Я сидів за партою, стискаючи в руках ручку. Дивлячись у вікно бачив, як на шкільне подвір’я одна за одною залітають машини. Батьки не паркувалися — вони просто кидали авто і бігли до школи. І ось на порозі стоїть мама у якої тремтять руки. Жодних пояснень. Поруч мама забирає  однокласницю, а в неї по щокам котяться сльози. 

Того дня нас  не просто забрали  зі школи, а  відібрали дитинство. Попереду була довга дорога, невідомість і затори, що розтягнулися на кілометри. Але в ту мить, коли мене міцно стискала мамина рука, стало зрозуміло: світ змінився назавжди, і єдине, що має значення — це бути разом.