День, який змінив усе. Я скоро повернусь.

Подгорний Андрій, 12 років

Енергодарська гімназія №4

24 лютого 2022 року — це день, який я пам’ятатиму завжди. Тоді я ще не розумів до кінця, що таке війна, але відчував: сталося щось дуже страшне й важливе. Інакше  мама ніколи не зважилася їхати з дому не відомо куди. Всі рідні дуже схвильовані, телефони постійно дзвонили, а в повітрі ніби висіла якась тривога. Я взяв рюкзак, склав свої речі, ще раз оглянув свою кімнату. В думках прошепотів: «Чекай мене, моя кімната, я скоро повернуся…»

Коли ми виїжджали з міста Енергодара, у мене наверталися сльози на очах. Я дивився у вікно на знайомі вулиці, будинки, дерева і не знав, коли побачу їх знову. Було боляче залишати дім, друзів, школу — усе, навколо  було таким рідним.

Я відчував страх, сум і невідомість. Але поруч була моя матуся. Я зрозумів, що я повинен підтримувати маму.

Чи змінилося моє життя, Так. Я став дуже цінувати прості речі: мирне небо, можливість навчатися, обійми моєї мами, людей які мене оточують. Мені часто сняться сни: мовби я  повернувся в мій рідний Енергодар. Іду по  чистим, зеленим вулицям. Все навколо квітне, повітря чисте-чисте. А ось і мій дім. Сидять бабусі на лавочці. Дітлахи граються на дитячому майданчику.  Я просипаюсь.  Зараз я розумію, що дім — це не лише стіни, а люди, які поруч.

Цей  суровий день навчив мене не здаватися, вірити в добро і в нашу країну. Я мрію , що обов’язково настане час, коли ми всі повернемося додому, і я знову скажу своїй кімнаті: «Мій рідний Енергодар, я повернувся».

Подгорний Андрій, 12 років

Енергодарська гімназія №4