Енергодар назавжди у моїй пам’яті

Уткін Дмитро, 12 років

Енергодарська гімназія №2

Найкраще місто мого життя – рідний «Дарчик»! Так лагідно називаємо ми, енергодарці свою малу Батьківщину.

Коли я жив в Енергодарі, у мене було багато друзів. Ми часто зустрічалися на дитячому майданчику, грали в хованки, каталися на гойдалках та сміялися до пізнього вечора. Це були дуже веселі часи.

Найбільше я любив гуляти з друзями по набережній. Увечері там було дуже красиво - світило сонце а річка спокійно текла поруч. Ми каталися на роликах і змагалися хто швидше.

Зі своєю родиною я часто ходив до парку. Там росло багато дерев і квітів. Ми годували пташок, фотографувалися і просто відпочивали разом. Синички були приручені та без остраху пригощалися прямо з долонь насінням та горішками. Білочки обережно спускалися з дерев за смаколиками.

Зараз я згадую про все це вже в минулому часі. Залишилися тільки приємні спогади.

Це відбувалося ТОДІ...

Але одного разу настав день, що змінив все. 24 лютого 2022 року-почалась війна, яка перевернула все в нашому житті. Ми повинні були покинути свою домівку, школу, своїх друзів. Війна забрала в нас дитинство та спокійне життя. І ось тепер, в нашому ЗАРАЗ, ми продовжуємо жити, але вже зовсім по-іншому.

Віримо в Перемогу, віримо, що обов’язково повернемося в рідне місто, але спогади залишаться.