Ціна чистого неба

Цьопа Вероніка,13 років

Енергодарський багатопрофільний ліцей

Я Вероніка. На той час мені було 8 років…

          Все було, як і зазвичай. Холодний ранок, я з бабусею пішла у школу. Пройшов перший урок, на перерві спілкувалась зі своєю подружкою, як раптом помітила, що нашій класній керівниці почали телефонувати. Я розповіла своїй подружці, що вчителька якась напружена. Ми почали слідкувати за нею. Раптом нам сказали збирати речі, хоча повинні були бути ще уроки. Ми здивувались і почали роздумувати, що сталося. Потім всіх дітей  забирали додому, прийшла й моя мама. Я здивувалась, бо у цей час вона мала бути на роботі. Ми пішли додому . По дорозі я питала про те, що сталося, і розповіла, що вчителька сьогодні якась дивна. Мама мені відповіла, що почалася війна. Матуся теж була стривожена. Я також схвильована, тому що до кінця не розуміла, що таке війна, що очікувати, які будуть наслідки. Ще я переживала за своїх близьких. Люди почали скуповувати усі продукти, стався дефіцит, ціни дуже піднялись. Доводилось стояти в черзі у магазин просто за хлібом…

         З того моменту моє життя стало для мене іншим . Я перестала ходити до школи та взагалі рідко виходила на вулицю, бо там було небезпечно. Частіше стали вимикати світло  та інтернет. Я перестала спілкуватися зі своїми друзями навіть по телефону, бо не було звʼязку. Але було тихо, до одного моменту…

        Вечір. Ми з мамою були вдома. Я сиділа у кімнаті, дивилася мультфільм, як раптом почали бомбити. Було дуже гучно, бо наше місто невелике, тому все чутно. Я одразу побігла до мами, вона заспокоїла мене, постелила ковдру  та поклала подушки поміж двома стінами. Ми чули вибухи, які були наче під вікнами, дім трясся, у нас вилетіли вікна. Було дуже страшно, бо ти не знаєш, що взагалі буде далі. Це продовжувалось пів року… Нарешті ми виїхали. Коли виїжджали, було дуже сумно та не зрозуміло. Більше всього мене хвилювало те, що ми не можемо взяти з собою інших своїх рідних. З певних причин вони були вимушені залишитись там.

        Зараз я у більш безпечному місці. З дідусем та бабусею підтримую зв’язок. Все чекаю на зустріч. Свято вірю у Перемогу та повернення у моє рідне місто. Мені вже 12. Тепер я знаю ціну чистого неба.