Воробйова Наталія, 15 років Енергодарська гімназія №2 Лелека востаннє завис над маленьким містечком, перш ніж вирушити в далеку щорічну мандрівку до теплих країв. Унизу село лежало, мов клаптикова ковдра, зшита з нерівних будинків, кривих парканів і вузьких вуличок, що губилися між садами. Ранкове світло повільно стелилося по дахах, торкалося шибок і розчинялося в сизому повітрі. За селом розляглися безмежні поля. Золота пшениця шуміла й перекочувалася хвилями під холодним

Бузі Ангеліна, 12 років ЕБЛ Ранок 24 лютого 2022 року для мене був звичайний, такий же самий, як і попередні. Я пішла до школи, але після першого уроку всі почали обговорювати те, що щось почалося серйозне та небезпечне. У свої 8 років я не до кінця розуміла, що сталося. Потім нас стали заспокоювати вчителі і говорити, що за нами скоро прийдуть батьки. Коли мене вже забрали додому, батьки розповіли, що настала війна… Мене переповнювали різні емоції. Я не могла повірит

Фоміна Ірина, 13 років Енергодарська гімназія №2 Дім там, де серце. Серце там, де теплі спогади. Де моє серце? В найкращому місті на планеті? З упевненістю можу сказати: «В Енергодарі!». У цьому місті я народилася, ходила до дитячого садка та розпочала своє шкільне життя. Чому воно найкраще? Тому що найрадісніші події, про які я згадую з теплом у серці, відбулися саме там. Ця історія трапилася зі мною у першому класі Енергодарської гімназії №2. Того року зима була без сніг