Волошина Владислава, 16 років Енергодарська гімназія №2 Енергодар - це не просто місто. Це моє дитинство. Це літо, яке пахне м’ятою, свіжими помідорами й теплим піском. Велику частину літа я проводила на дачі з бабусею. У нас був маленький будиночок, грядки, виноград, багато квітів і ще більше затишку. З бабусею було просто й спокійно. Ми разом збирали врожай, варили компоти, а ще часто ходили на пляж. Дорога туди була знайома до кожного кроку. А на самому пляжі - сонце,

Микита, !7 років Енергодарський багатопрофільний ліцей Кажуть, що час лікує, але мені здається, що він просто вчить нас жити з болем, як із частиною власного тіла. Для мене і для мільйонів інших українців час зупинився 24 лютого 2022 року. Це був ранок, коли сонце зійшло не для того, щоб подарувати новий день, а щоб висвітлити початок іншого життя - життя «після». Я добре пам’ятаю вечір 23 лютого. У моєму рюкзаку лежали підручники на четвер, я думав про контрольну з математ

Решетило Євгенія Валеріївна В ихователь ДНЗ № 16 24 лютого 2022 року — день, який я пам’ятатиму завжди. День, що назавжди поділив моє життя на «до» і «після». Тоді змінилося не лише моє життя — змінився весь світ, у якому я жила, працювала, будувала плани й мрії. Той ранок почався з тривоги, яку важко описати словами. Дзвінки, новини, повідомлення — усе змішалося в голові. Спочатку було відчуття нереальності, ніби це страшний сон, з якого ось-ось прокинешся. Але з ко