Мороз Гліб, 12 років Енергодарська гімназія №1 За вікном двадцять четверте лютого, школа. Ще о пів на восьму ранку не хотілося вірити в новину про початок війни. Але згодом у школі оголосили, що навчання скасовано і дітей мають забрати батьки. Коїлося щось незрозуміле: дітей забирали зі сльозами, самих не відпускали. Дехто плакав, чекаючи на рідних. На вулицях люди кудись поспішали, у магазинах масово скуповували їжу. І тільки на дошці залишилося: «Двадцять третє лютого, кла

Саніна Анна, !5 років Енергодарська гімназія №5 Я стою на холодному зимовому пронизливому вітрі в чорній хустці поверх кокетливого теплого берета і зимовому яскравому пальті, в одязі, який взагалі не пасує до події, учасницею якої я зараз є. Я тепло одягнена, але мене трусить. Зуби цокотять так, що, здається, всі довкола це чують. Але мені байдуже. Переді мною- дві труни, в яких – моя мама і сестра. Лише 2 дні тому ми втрьох, мама, Софійка і я, поверталися знову до Поль

Уткін Дмитро, 12 років Енергодарська гімназія №2 Найкраще місто мого життя – рідний «Дарчик»! Так лагідно називаємо ми, енергодарці свою малу Батьківщину. Коли я жив в Енергодарі, у мене було багато друзів. Ми часто зустрічалися на дитячому майданчику, грали в хованки, каталися на гойдалках та сміялися до пізнього вечора. Це були дуже веселі часи. Найбільше я любив гуляти з друзями по набережній. Увечері там було дуже красиво - світило сонце а річка спокійно текла поруч. М